Види тлумачення права

Існують два основні види тлумачення:
- Офіційне;
- Неофіційне.
Офіційне тлумачення дається спеціально уповноваженими представниками державних органів та має обов'язковий для правозастосовника характер. Офіційне тлумачення насамперед ділиться на два типи:
- автентичне (від грецьк. autentikos - справжній, що виходить з першоджерела) - тлумачення, що здійснюється власне суб'єктом, що створив правову норму, що інтерпретується;
- делеговане (іноді також легальним) – тлумачення інших суб'єктів, уповноважених цього.
Є також інша класифікація офіційного тлумачення:
- казуальне (від лат. сasus - випадок; тобто для конкретних випадків);
- нормативне (для всіх випадків та осіб, які підпадають під юрисдикцію суб'єкта тлумачення).
Неофіційне тлумачення, у свою чергу, поділяється на три типи:
- професійне – дається особами, які професійно займаються юридичною діяльністю: слідчими, адвокатами, суддями, прокурорами, юрисконсультами;
- доктринальне – тлумачення, яке здійснюється вченими, викладачами у межах системи наукових правових ідей;
- Звичайне – тлумачення, здійснюване особами, які мають ні науковими, ні професійними знаннями про право.